Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
проїжджий — прикметник … Орфографічний словник української мови
проїжджий — [проуйі/жджией] м. (на) джому/ дж ім, мн. дж і … Орфоепічний словник української мови
мимоїжджий — а, е. Який проїжджає мимо кого , чого небудь; проїжджий … Український тлумачний словник
приїжджий — 1 прикметник приїжджий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину … Орфографічний словник української мови
переїжджий — а, е. Який переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось. || у знач. ім. переї/жджий, джого, ч.; переї/жджа, джої, ж. Людина, що переїздить з одного місця в інше, проїжджає щось … Український тлумачний словник
непроїжджий — а, е. По якому важко або неможливо проїхати … Український тлумачний словник
прямоїжджий — а, е, нар. поет. Прямий (про шлях, дорогу) … Український тлумачний словник
прямий — I 1) (рівно витягнутий у якомусь напрямку, без вигинів, закрутів), рівний, простий; прямоїжджий (про дорогу) 2) (не переносний про значення слова), буквальний II ▶ див. безпосередній 1), безсумнівний, відвертий 1) … Словник синонімів української мови
непроїздний — на, не, Пр. Непроїжджий; по якому важко або неможливо проїхати … Словник лемківскої говірки
